Пробач,що всі листи мої віршами,
Пишу тобі і сльози на очах.
Повір я знаю,що кохання з нами,
Через роки,хоч сплинув час.
Не карай мене,за безсонні ночі,
Не картай себе,що в серці я твоїм живу.
На твоє фото гляну в твої карі очі.
Дозволь на відстані,кохатиму,прошу.
Ні сильний біль, ані глибокі рани,
Ні відстань, ні розлука ця.
Ніколи не розлучать,двох коханих,
Об скелю не розбити,ці серця.
Хоч доля розлучила нас навіки,
Назавжди розвела,ці два світи.
Я знаю,до мене ти приходиш в квітах,
Навесні букети, збирираю я коли.
Приходиш ти із небом чистим,
Дощем,грозою,вітром прилетиш.
Весною прийдеш,коли сад уквітне,
Крутими схилами,рікою ти примчиш.
Вже вкотре перечитую свого листа,я знову,
Навіть постарішали,вже сторінки.
Від болю,моє серце обливає кров'ю,
Вже навіть постиралися рядки.
Пробач за лист,та заплакані ці очі.
Пробач,страждати змушую тебе.
Так часто у вісні,приходиш серед ночі,
Цілую милий.Ти життя моє!
На весні букети..зверніть увагу..
