ГОРИ, ГОРИ, ЗОРЕ МОЯ
переклад Костянтин Гай
Гори, гори, зоре моя
Зоря любові вiчная
Для мене Ти одна засвічена.
На світі іншої нема.
Чи нiч впаде на землю тихая,
Зірок без ліку в небесах,
Лише одна єдина, втіхою,
Гориш у вогниках свічад.
Зоря надії благодатная,
Зоря моїх минулих днів,
Як світло віри, Ти, невгасна є
В засмученій душі моїй.
Твого проміння, з неба, силою
Осяяне моє життя.
Як я спочию, над могилою
Гори, і сяй, Зоре моя.
Iснуе безлiч версiй що до авторства цих вiршiв, але менi подобаеться та, в котрiй розповiдаеться про те. що цю поезiю написав князь Костянтин i присвятив ii для матiнки нашоi, Богородицi.
