Вона сьогодні рано встала
І знов у віконце виглядала.
Її татусь вже мав прийти,
Їй подарунок принести.
Вона чекала...знов чекала...
І де він є - цього не знала.
Лиш пам'ятала, як пішов.
Може нову доньку собі знайшов?
" Мій тату, любий, повернись.
Я завжди буду слухатись,
Тебе ніколи не ображу.
Пробач. Я буду їсти кашу,
В садочок вчасно прокидатись
І більш не буду сперечатись.
Пробач за те, що тебе маминою косметикою нафарбувала,
Коли ти спав, але ж вона мені сама допомагала.
А хочеш ляльку забирай.
Тільки ж додому повертай.
Учора мама дуже сумувала,
Я підійшла її поцілувала.
А вона щось пошепки шептала
Й стару ікону до грудей прикладала.
Ось я прокинулась раненько,
Поприбирала все чистенько.
Ікону до грудей приклала
І чекаю, тебе татусю, виглядаю.
І пошепки кажу, як мама
Казала, стримуючи біль:
"Життя йому продовжи, Боже,
А нам всім мирний світ. Амінь."
