Літа, літа - немов дзвінкі струмки,
Снується радість і розлук тривога.
Вплітаються у течію ріки
І стелиться у світ життя дорога.
Весняні чари, мов хмільне вино...
І серце цвітом, щебетом зігріте.
А ясні зорі світять у вікно,
У сповиточку мрії квітне літо.
Назустріч осінь, сватана дощем
І жовтень з листопадом закружляє.
Вже під сріблясто-золотим плащем,
Всіх радо короваєм пригощає.
Щоб птаха щастя поверталась із теплом,
Горнусь у спогади із ніжності, і ласку.
Та ще зима, засніженим крилом,
Сніжинками мережить білу казку.
25.12.2015.
