Так наче те був сон,
І я така щаслива.
Ти стояв біля вікон.
Життя цвіло і не тужила.
А що тепер я чую тут?
Мовчання і розлука.
Не звільнюсь від тих пут.
Шалена кличе мука.
Любили ми чи я лише? -
Того ніхто не знає.
Можливо, біль мине,
А, може, не згадає?
Мені б вернутися туди
І щастя знов спізнати.
Мовчиш... бракує теплоти
Й кохання б знов зазнати.
Я вірю в сни і в істину кохання.
Мовчи... мовчи... мовчи...
Чекай майбутнього жадання.
