бажання бачити наскрізь
людей і речі
все довкола
бажання вирватись із кола
відчувши недвижиму вісь
обридлий пантеон гріха
вректи як пантеон покори
бо ж нехтувати ним не горе
а лиш обрядовість лиха
німе бажання висоти
і сіль перлин в зіницях ранку
лишити тихо на світанку
не побоятись і піти
поволі котиться життя
і тільки від очей Ярила
не приховати відчуття
що все до біса надоїло
