Дівчата, чому шкода нам ночей без сну,
важкого зітхання, глибокого сумування?
Живемо в надіях, мріях.
Душа крізь простір мліє.
Серце палає вогнем.
Вітром жене до бажаного,
страшного того гріха,
що хоче на дні цього буття розквітнути,
як та ніжна лілея.
Осипається наш цвіт життя,
а ми все маримо про тую іскру любові,
що полонить нас в життєвому просторі.
Завмирає серце від діагнозу - кохання,
особливого цього бажання.
Жіноче серце любить і вдячності не жде,
воно весь світ голубить,
любіть його за це.
