Я на підвіконні сиділа, сиділа,
і на щирий дощик гледіла, гляділа,
якщо серце буде щеміти, щеміти,
я босоніж буду по калюжах бити,
щоб душа раділа, раділа, раділа,
сум далеко гнала, сили не жаліла.
Буду жити в радості та щасті,
а не потурати проклятій напасті.
Хай вона навіки згине, загине,
а натомість народить щасливі хвилини.
В стрімкім водограї нам веселка грає,
свій віночок різнобарвний в купелі купає.
Пташка щебече, в гаю біля річки,
віти верба миє, свої зелені стрічки.
