Зима розкрила два своїх крила,
у кожного були ролі й права:
ліве крило ще осінь підпирала,
на правому зима сама літала.
Яким крилом, зимо, летиш?
Чи по землі вперед спішиш?
Літає ще зима на лівому крилі,
праве береже - там пір’їни всі.
Ліве крило ще темне у зими,
з коричневими гілочками,
із чорним кольором ріллі,
зеленою травою у морозній рамі.
З правого зимоньки крила
на землю сніг і паморозь зійшла,
летить пір’я із правого на землю,
та не тримається і тане чемно.
Як зими середина пробіжить,
тоді праве крило відчує мить,
із помахом цього крила
просиплеться сніжинок тьма.
Понесе вітер удалину
потужну віхолу й пітьму,
і хуртовина ніч стане гуляти,
стихлому вітру у гіллі дрімати.
Ранок підсвічує рожевим світлом
крила зими, яка гуляє світом,
зустріти гостя - рік Новий іде,
хто зиму і Новий рік жде!
Фотографія із інтернету.
22.12.2015.
