Я стою посеред поля, відчуття в полоні.
Конику-стрибунцю, ти в широкому своєму різнотрав,ї ,
як ми серед заквітчаної мальви.
Далі бігають сполохані комахи,
волошки їх запахом дурманять.
Буйний вітер їх голівонькі колише,
порушує цю тишу.
Пташки навкруги свої пісні співають,
щебетанням радують.
Під сонечком крапельки роси догорають,
ранню пору поважають.
Примха Природи - туману завіса,
стелеться по Землі ковдрою легкою,
дрібною, прозорою росою.
Дивлюсь на цю жадану красу,
аж кругом голівонька,
як той п,янкий очерет.
Очам любо, дивуюся, як те дитя,
наскільки ж чарівна Українська Земля!
