Любов сліпа… або Amantes - Amentes (присвячується усім закоханим)
Любов сліпа... Вона не бачить,
А, як і бачить, то мовчить.
Бо вміє все вона пробачить,
У той же час, як все болить.
Любов глуха... Вона не чує,
А, якщо й чує, то лиш вда́є,
Неначе слуху їй бракує,
Й тоді, коли душа страждає.
Любов німа... Бо не говорить,
Усе мовчить, тиша́ німа.
Вона й без слів уміє мовить,
Й тоді, як мови вже нема.
Любов дурна... Вона лиш вірить,
Усім і всьому навкруги.
Усіх довкола одним мірить,
Чи друзі то, чи вороги.
Любов сліпа... Вона не бачить,
Зовсі́м не бачить світу зла.
Коханим ж можна все пробачить,
І те, що палить все дотла.
Любов - Феміда, Афродіта!
Така красива, лиш сліпа.
Лиш бачить, хто у що одітий,
Яка у кого є лушпа.
Душа і серце - таємниця,
Загадка ще спокон віків.
Сліпа є закоха́на жриця,
Накоїть може міх гріхів.
І хто підкаже, хто розкаже,
Чому так може в світі буть:
Як чоловік "Кохаю!" скаже,
То жінка може все забуть?
Про себе навіть забуває,
Про те, ким є вона здавна.
Сліпа та жінка, що кохає,
Отруту п'є вона до дна.
Й не бачить підлості обману,
Серед безмовних розкоші́в,
Ввійшовши у його оману,
Доп'є ту чашу докорі́в.
І чоловік, котрий кохає,
Сліпий до болю, до жалю́.
Бо кожен люблячий не знає,
Чого кошту́є їм "Люблю!"...
Любов сліпа, але можливо тому, що вибирає тих, хто не бачився, але має багато спільного...
Круто написала!
Іванна Западенська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тут, власне, я хотіла описати ту любов, котра створює для людини оману, ілюзію, "ідола", якому людина сліпо поклоняється і якого боготворить з любові. І така любов буває... Проте, така любов минає. Хоч і не безслідно, але минає. І лише тоді у людини відкриваються очі і вона починає розуміти: ця любов дорого їй коштувала - серця...
Дякую тобі, Юрчику, за такий мудрий хороший відгук! Рада, що читаєш! Заходь ще - буду тобі рада!))