Вечоріє
Каламуть навколо
розчиняє і бентежить душу
Сніг блакитний
зблискує раптово
і згаса
А я мовчати мушу
Стиснувши долоні від розпуки
вигризаю оком чорні діри
Ти стоїш навпроти
Твої руки
світ благословляють чорно-білий
Я люблю твій запах
твоє тіло
Збожеволів я кохати всіх нелюбих
А тебе немає поруч
Літо
вже скінчилося
Замерзнув подих
Каламуть синіє і плюскоче
бризкаючи холодом на душу
Я не знаю
що від мене хоче
Бог
І з ким до нього рушу
Що Він хоче
знов тебе привівши
на мої засніжені дороги
Що я хочу –
раз уже згорівши
вип’ю твої губи наче воду
Ти стоїш під снігом
Лише зрідка
кидаєш у мене бірюзою
З кимось розмовляєш
Куриш
Клітка -
увесь світ без тебе
і з тобою
