НЕ ДЛЯ ДРУКУ 2 (продовження) ____ (Розділ 2) _____
Добігши до дверей, Аліса навіть не здогадалась подивитись, хто там і прочинила їх навстіж... Напроти неї стояла чарівна брюнетка з двома маленькими кіндерами.
- Це якась нова мода?- посміхаючись запитала вона.
- Анжелка!!!
Якось задумавшись про все колишнє Аліса зовсім забула, що обіцяла подружці посидіти сьогодні пару годин з дітьми. Так, в житті коліжанки також сталися зміни. За цей час у неї народилась гарненька двійня. Хлопчик і дівчинка. Мирослава і Марк. Аліса також стала мамою. Щоправда хресною. Маркуся був тепер в якійсь мірі і її синочком. Цей миле і вже таке допитливе янголятко. На противагу йому, така спокійна і витончена,ніби лялька, фея чи статуетка, Мірочка. ЇЇ, до речі, хрестили Марічка і Андрій. Так тісно переплелись наші долі за останній час. Вони вже також чекають на поповнення. Скоро і в їх сім'ї залунає дитячий сміх.
- Ти довго будеш тримати нас на порозі? - врешті запитала Анжелка.
- Пробач, люба, заходьте, звичайно - виринувши із своїх мрій, врешті змогла пробубоніти Еліс.
- Ти що про нас забула?
- Та ні... просто закрутилась. Заходьте, заходьте.
- А що це в тебе за вигляд такий? - допитувалась вона, знімаючи верхній одяг з своїх двох бешкетників, що напевне, перевірили всі калюжі, які траплялись їм по дорозі. Щось новеньке собі купила?
- Ти що не пригадуєш? Це ж моє пальто! Йому вже сто років!
- А, а я то думаю, щось воно мені нагадує. Це ж ще з тих часів...
- Так...
- О, твій фірмовий записник! Боже... Спілберг! Я вже й забула!!! - викрикнула Анжелка, вириваючи в мене знахідку з рук.
- Уяви, я також. Віддай!
- Добре-добре. Я знаю, що там твої маленькі таємнички... Міс секретність. Краще подивись, як я виглядаю.
Я оглянула подружку. Сьогодні в ній тяжко було впізнати чи то затуркану матусю, чи то домогосподарку. На ній була гарна а-силуетна коралова сукенка, поверх якої накинуте біле кашемірове пальто. Ансамбль доповнювали лаконічні чорні ботильйони та такого ж кольору дерев'яна парасолька.
- Кума, та ти сьогодні - просто красуня. Очей не відвести.І укладку зробила. Ти ж казала кучері вже не в моді? - вирішила трохи "притравити" Аліса.
- От що ти знущаєшся? Ти ж знаєш, що сьогодні в чоловіка корпоратив. І мені потрібно виглядати відповідно. А тут ця погода... Ну, звичайно, як же без зливи то? Я ж 3 години провела в перукарні.
- Припини! Ти - чарівна! І все тут. Він за тобою заїде?
- Дякую! Ти мене хоч трохи заспокоїла. А то весь день на нервах. Так. Обіцяв подзвонити.
- Давай хоч кави вип'ємо?
- Добренько.
І Аліса попленталась на кухню ставити чайник. Там був, звичайно дещо гармидер. Та і кава була тільки розчинна. Але хоч якась. Еліс швиденько залила 2 чашки. Доки Анжелка посадила дітей біля комп'ютера. Ввімкнула їм якісь мультики. По дорозі до кімнати, Аліса знайшла 2 йогурти (як добре, що це єдине, що зараз майже завжди було в її холодильнику) і віддала юним бешкетникам.
Ми пили каву і говорили про наші будні. Трохи про роботу. Трохи про знайомих. Ну, все як завжди.Нічого особливого. Дівочі плітки.
Аж тут задзвонив телефон.
- Все, потрібно бігти. Тільки не балуй їх сильно. І дивись, щоб вони на голову тобі не сідали. І дзвони, якщо що. Ми будемо намагатись не пізно, - кричала вже з коридору Анжелка, застібаючи поспіхом на собі пальто та взуваючи свої кабли.
- Добре-добре, мама квочка. Ми тільки трохи погуляємо десь. І будемо на вас чекати.
- Всіх цілую. Поводьте себе добре! - дала останні настанови подружка, цьомнула нас всіх наостанок і я зачинила двері.
Тепер нас було вже троє. Дощ потроху переставав накрапати, тож ми вирішили зібратись, і поїхати до дитячого розважального центру. "Мері Поппінс" була готова до подвигів. Залишалось тільки зібратися... І головне парасольку не забути.
