Щастя сміялось зорями на небі,
Кидало листя в нашому саду,
Сиділо у траві біля водойми,
Споруди ліплячи із вогкого піску.
Та раптом вітер знявся в буревії,
Зім`яв споруди довгим рукавом,
Та щастя посміхнулось крізь рожеві вії,
Я поцілую палко вітра перед сном...
І щастя обернулось на світанку,
У квітах сонно вмилося в росі,
Сплело вінок з ромашок,
білих в полі,
Щоб вітру дарувати повесні.
