Вічність – наліво
Направо – життя
Посередині – втомлений я
Всі слова не такі
І всі ноти не ті
Не дрижить під ногами земля
Я кажу собі: «Стоп!
Зупинись
відпочинь
вимкни свій телефон
Не спіши повертатись туди де неон
і пірнати в його глибочінь!»
Та не слухає мозок
не вірить душа
і ноги знову несуть
у похмуре «навіщось»
непевне «мабуть»
де чорніє остання межа
Де немає ні слави
ані забуття
де не гріє ні пекло
ні рай
Там втрачається сенс
Там стирається край
Там немає нічого
Лиш я
