Своїм крилом я тінь закрию,
І відверну бувалий світ.
Води живильної налию,
Й подам тобі блажений плід.
Я чорним шовком небо вкрию,
Щоб зорі не плели пліток.
Твій біль дощами ніжно змию,
Й сплету я сіті з золотих ниток.
В моїм крилі є чарівна пір*їна,
Пестливо колихаю небо.
І колискова та улеслива,зміїна,
Мені забути її треба!
Я наведу молочнії тумани,
Щоб ніч тримала мою ласку.
А день,не вгледів свіжі рани,
Бо ж не таку хотіла казку.
І доки ще не вщухли чари,
Востаннє гляну тобі в очі..
А потім розійдуться хмари,
Й прийде кінець міні і ночі...
