Дорогенька моя!
.
Я довго нічого не писав. Вчора я проїжджав коло парку, побачивши гірку, на яку ми водили своїх дітей, на мене найшла сильна депресія.
Я згадав, які ми були щасливі, згадав Твою прекрасну посмішку, і крізь мене пройшло все прекрасне, що було в нашому житті.
Я вдячний Тобі, що Ти була в моєму житті і залишила прекрасні спомини.
.
Приходили ми в парк у дні недільні
.
Вже осінь у свої права вступила,
Змінилось листя в золоті кольори,
У цей період, рідна, Ти любила
Веселку з листя й різні їх набори.
.
Ми так любили в цей осінній час
З дітьми прийти у парк у дні недільні.
Й радіть листкам, що падали на нас,
Й мелодії почути солов’їні.
.
Гармонію листків, що падали униз,
Ти з блиском у очах завжди цінила
І говорила радісно в цей час:
«Є в цій красі велика Божа сила».
.
В зимові дні щасливі ми були,
Із гірки в саночках дітей спускали.
Й як роздавався їх веселий сміх,
Коли санчата в сніг перевертались.
.
Тепер заходжу в парк я в самоті,
Я так хотів би бути тут з Тобою,
Але не вернешся в щасливі дні,
Вже третій рік Ти, рідна, не зі мною.
.
Й твій образ завжди буде при мені,
Й я все життя гордитимусь Тобою.
І в всі прекрасні і щасливі дні
В думках моїх Ти будеш все зі мною.
.
Сумуючий за Тобою! Твій Володя!
