Рожевий, малиновий, ніжний, теплий, духмяний, запашний, ванільний, терпкий, лимонний. Це не новий аромат. Це безсоромність у чоловічому роді.
Ще досі вчуваються слова: «Тобі не соромно?Згадуй!Як так можна?».
Мені все можна, навіть те, що тобі вже давно не можна. Ти ж дорослий, строгий, стрімкий, стрункий. Тобі ж не можна каруселі, солодку вату, поп-корн, чупа-чупси. Ти ж відмовляєшся навіть від чіпсів і сухариків, бо бережеш своє здоров'я!, натомість повільно викурюєш одну за одною сигарети і…: «Мама знає!»
Так. Мені не соромно дивитися тобі в очі і говорити, що не пам'ятаю твого імені, прізвища, твій вік, дату народження, де живеш, вчишся, робиш. Я не хочу цього всього знати, пам'ятати і мені не соромно, що я не знаю про тебе абсолютно нічого. Я не хочу вписувати тебе в рамки якихось слів, чисел, міст, закладів.
Мені головне знати, що ти живеш, дихаєш, ходиш, спиш, снідаєш, обідаєш, вечеряєш, кохаєш, надієшся, падаєш, встаєш, допомагаєш, відштовхуєш, плачеш , радієш, мучишся, хворієш, смієшся, дурієш, прешся… Бачиш, як я багато про тебе знаю? Мені достатньо цього. Я не хочу знати більше, бо, якщо я буду знати твоє ім'я, паспортні дані, адресу, маму, тата, брата, тоді я не буду знати тебе. Знатиму лише, що є воно, вони, вона, він, а тебе для мене не буде. Твій образ розмиється в їхніх силуетах. А мені не потрібен натовп. Мені потрібна конкретна особа – ти!!!
ID:
565493
Рубрика: Проза
дата надходження: 09.03.2015 23:25:58
© дата внесення змiн: 09.03.2015 23:25:58
автор: Окса555
Вкажіть причину вашої скарги
|
