Ось і старість прийшла,
заглядає у вікна.
Постоїть,помовчить,
дочекається світла.
Бо не знає чи я
повернулась додому.
Що в душі принесла
спокій серця,тривогу?
Сіра птаха майне
легкокрило розтане.
Тільки старість одна
у житті не обмане.
Вона правду розкаже,
журливо зітхне,
бо вже молодість більше
ніхто не верне.
І як подрузі вірній
розкажеш їй все.
І сльозою-росою
упадеш на плече.
Вітер коси розчеше,
дощ умиє лице.
І знеболене серце
старість в руки візьме.
