Кохана, не можу позбутися твоїх речей.
Чому уві сні моєму небо кольору твоїх очей?
Як би я досі не кохав тебе так відчайдушно,
позбувся тебе так само бездушно.
Сонце зійде цього ранку знову,
мені ніколи не зрозуміти твою мову,
ніколи не зрозуміти чому ти пішла
та чому саме до нього ти прийшла.
Кохана, якось осінь зіграла зі мною у гру,
вона казала мені, що без тебе я помру,
але дивись за вікном вже весна
і яка вона без тебе сумна.
