Білосніжний десант
опускається тихо з небес,
диверсанти зими хочуть місто застати зненацька.
В маскувальних костюмах ще більше помітні, ніж без.
Та дивися, лапаті які! Та поглянь, як багацько!
Я здаюся без бою,
я хочу до них у полон,
тільки знову розвідник-мороз десь пропав, ненадійний.
Потрапляють у засідку теплих носів і долонь,
не промерзлого грунту, асфальту, дахів на будівлях.
І стікають у сум,
у багнюку - зими посланці
чи покірно поповнюють військо вороже, зрадливі…
То сніжинка розтала? Чи просто сльоза на щоці?
Знову програно бій - снігопад розчинився у зливі...
Валентина Попелюшка
