«Вітрильники на видноколі
занурюються в туман
Вітри помирали
і коронували їх анемони…»
(Гійом Аполлінер)
Ця весна сміялася
Трьома кольорами ірландського прапора:
Зеленим – молодих листочків буків,
Білим – кольором ніжних анемон,
Помаранчевим – вечірніх заграв.
Коли весна сміється,
А ластівки співають все ту ж саму
Травневу пісню рукописного євангелія,
Писаного під наспіви вітру
На жовтій шкірі старих цапів
З розцяцькованою палітуркою квітів.
Якщо ти ірландець,
Якщо музика для тебе звучить
Завжди і всюди,
Пиши вірші:
На полотні вітрильників,
На перламутрі мушель
(З яких роблять ґудзики
Танцюристи джиги і старі торговці),
На каменях, відшліфованих вітром,
І просто на синій площині неба.
Пиши…
... - і нехай не втомиться писати і та рука, що закінчила тут дієсловом заповітним - "пиши!".
читати ваше, пане Шоне - то з сшитків житя вичитувати, і такого ж різнокольорового, як у ваших віршах, і такого ж мудрого, як ваші роки, і такого ж обвітреного, як диво-острів Ірландія, що народжує у чиїйсь душі невгамоній цю красу словесну. незбагненні шляхи думок ваших - та як легко ці думки-слова до інших сердець приходять, і залишаються, і живуть
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як же Ви красиво слідуєте тому своєму заклику - "Пиши!" і пишете крилами метеликів далекого острова по ірландській сторінці української поезії. Ми тут всі уже себе трішки відчуваємо ірландцями...