Діалог.
- Хто дружить з неправдою?
- Хто її любить.
- Хто зве її правдою?
- Хто себе губить.
- А хто погибає?
- Хто в темряві ходить.
- А хіба ж він не знає,
Що лихо тим робить?
- Ні, не знає й не хоче
Він Божого знати.
- То навчи мене, Отче,
Його спам’ятати.
- Ти йому проповідуй,
Моє Слово хай чує.
Сам собі він, на лихо,
Моє Слово фальшує.
- Та невже ж не боїться
Тебе поправляти?
- Він собою гордиться
І не хоче приймати,
Те, що знати годиться,
Мені славу віддати.
- Отче любий, що ж буде?
Як їх врозумити?
Бо ж пропадуть ці люди:
Су́рьма буде сурмити.
- Я послав їм пророка
Та вони не приймають:
Людське вони люблять,
Себе прославляють.
Я віддав найдорожче:
Єдиного Сина,
Щоб здійснилось пророче:
Спаслася людина.
Хто почує й прикличе
Ймення Господнє,
Того Я возвеличу
Навіки – сьогодні. (Дії Апостолів 2:21)
