Людина, на яку я хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І якщо мами немає вдома ,і ні з ким поділитися своїми проблемами чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли мама мене вислухає, то стає легше.Іноді мама кричить на мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду,а я ображаюсь і, буває, навіть з нею не розмовляю. Та найчастіше я розумію,що була неправа. А коли розумію це, йду до матусі і прошу вибачення. І,диво, мама мене завжди вибачає, як би я не провинилася.Адже для неї я самий найцінніший скарб,лише вона може так щиро і ніжно любити все життя,навіть коли стаєш дорослою,для неї ти назавжди її маленька донечка.
Тільки мама може пожаліти і зрозуміти,не дивлячись на усі наші суперечності.
Я хочу бути такою ж працьовитою,рукодільницею,гарною,вміти смачно куховарити,вишивати,плести.Моя мама найкраща в світі.Вона справжня людина.
