Ти милуєшся заходом сонця і тримаєш квітку в руці,
жовтогарячі сонячні барви переливаються на лиці.
Десь там далеко, де сонце сідає, бачила я обох нас вві сні,
обох щасливих і безтурботних, не думаючих про проходячі дні.
Де ми жили до самої смерті і не лічили прожитих років,
сміялися щиро, кохали, мов діти, не знали такого як заздрість і гнів,
могли одним поглядом розказати про все, що творилося у душі,
могли довго-довго за руки триматись та писати душевні вірші.
Але мої сни, мої лише мрії, що не цікавлять зовсім тебе,
йдучи туди, куди заходить сонце, ти візьмеш когось іншого, не мене.
