Прийшла Весна березовими соками,
Розвісила сережки-маяки
І з Паном на кущах до сонцеполиску
Зелені начищала мідяки.
А Лель із солов’єм щоніч хоралами
Від сну будили барви у квітках,
І Мавки танцювали поміж травами
У росяно-смарагдових вінках.
Лелеки розліталися колисками,
Висіли гнізда щастям на дахах,
А у печі тепло сміялось-бризкало
І сонцем розливалось у руках
Хазяйки Лади. Крашанки крутилися
Планетами під диво-писачком –
Історії малюнками родилися –
Фантазії магічним полотном…
І рушників дороги, шиті хрестиком…
Червона з чорним доля у стібках…
І на Голгофу шлях ходою хресною
Того, що пам’ятатимуть в віках…
уся природа й людство..прагнуть всі до Нього, після снігу, знов...
бо навесні, це відчуваєм найгостріше: Він і є Любов!
(насправді, мій комент "притягнутий за вуха", бо природа, власне, Бога ніколи не полишає, отже і не "прагне" до нього сильніше чи слабше, насправді-то)
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пташечка-Іринка!Ви яскро-чудово-фантастично розписали в рядках неймовірну писанку-крашенку! 
