Гумористу,заслуженому артисту
України.
Йду я якось до бювету,
Із лівого краю.
Як й бажалося поету,
Литвина стрічаю.
Я і так і сяк міркую,
Як би зачепити?
Мабуть йому проворкую :
- "Йдете воду пити ? "
Як же пити ? Схаменулась.
Він вже від бювету,
Кожній жіночці,чемненько,
Здає естафету.
Одній вклонеться низенько,
Тій кивне,ледь видно,
А від мене відвернувся,
Бо вже все - огидно.
Та все ж якось зачепила !
Взяла хвору руку,
Ще й резиночку наділа,
Пальцям запоруку.
Якщо будете резинку,
Частіш розтягати,
То мені,шановний Толя,
Зможете писати.
Прибігаю до кімнати,
Двері відчиняю,
Взяла ручку та папери,
Та й листа катаю.
Так мов так,шановний Толя,
Пише вам та жінка,
Що тримала хвору руку,
Щира українка.
Ще й пораду Вам давала,
Як робити вправи,
Ви ж від мене відмахнулись,
Мов би від отрави.
Бо вже мабуть не одна я,
Раду Вам давала,
Мабуть трішки розізлила,
Печінку дістала.
А скінчивши лист писати,
Біжу до їдальні,
Щоб цього листа віддати,
Не нести ж до спальні.
Та й запитую кухарок :
-"Де сидить Толюня,
Той, що пише без помарок,
Ще й сам дикламує ?"
Знову облизня ковтнула:
-"Жінко,схаменіться!
Не одна вже мить майнула,
Як до дому мчиться ! "
Так йому й не розповіла,
Що вірші друкую,
Що раніш не зупинила,
Дуже я жалкую !!!
Автор:Зінаїда Голуб
ID:
565310
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 09.03.2015 09:53:02
© дата внесення змiн: 09.03.2015 09:58:48
автор: zihaidagolub
Вкажіть причину вашої скарги
|
