Коли перед сном, лежачи на боку,
Вслухаєшся в слова знайомої пісні,
То серцем відчуваєш тугу таку,
З якою, здається, життя несумісне.
Хочеться бути десь зовсім не тут,
Де інде, та лиш не в цьому ліжку…
Прага, Венеція, Відень, Бейрут –
Я згоден іти туди навіть пішки.
Набридли сумні повсякденні речі,
Посекундно розписаний кожен крок,
Розмови з уже заготовлених речень
Чужих надрозумних думок.
Навкруг лише Вольтери і Геракліти,
Ними сказані сотні розумних фраз,
Та серце не вірить бездушній еліті,
Що виступає лише на показ.
Ви всі перед сном, лежачи на боку,
Хочете змінити життя на краще,
Тоді не чекайте небесну муку,
А місіть сьогодні своє власне щастя.
