Образити легко ,кожен це знає
Але,чомусь це крізь вух пропускають
Невже так є важко стримати слово?
В пориві гарячому вдати німого
і зрозуміти слова -це не вітер
їхні відлуння серця розбивають
немов на піску сліди залишають
Образа не пройде з вітром осіннім
воно закарбується в пам'ять відмінно
І міф цей,що час усе залікує
немає підстави ,його зразу ж спростують
Адже образа не словом єдина
емоції там немов на вітрині
усе стає ясно,щирість разюча
Хоч біль немалий,але він чиста сутність
відчувши його не станеш ти знову
Кидати на вітер ти фрази летючі
Обдумай усе,перед тим як сказати
Бо слово і думка єдина природа,
що в танці палкому поєднують мову
Тому бути чесним потрібно для тебе
Любити потрібно ,і просто відчути.
Що ти не самотній ,ти також людина.
Образа не вирок,але кінець близько
Ти можеш мовчати або щось сказати
Але вже довіру назавжди ти втратиш.