— Чому, матусю, гірко плачуть очі?
Чому, скажи, тремтить політ руки?
Твій сум до Бога лине серед ночі
Молитвою крізь зорі, крізь віки...
— Турбуюся, що десь моя дитина.
Він — Воїн Світла, бореться за Мир!
Обороняє неньку-Україну
З синами тисяч інших матерів...
А ворог в них і лютий, і лукавий,
Та чи здолає він козацький дух?!
Подякою гримить : «Героям Слава!»
І Гімн співає щиро мій онук.
Молюсь я так завзято, так охоче
За всіх синів й онука-козака!
Ні, то не сльози – роси вкрили очі.
Тремтить від вітру свічка - не рука.
І збереже Бог рід наш в Україні,
А люди віру й гідність збережуть!
Сказала й до ікони – на коліна
Знов впала, бо молитва – її суть!!!
Ось - Берегиня ! Знов тримає небо
І вірою жах пекла убива :
«Не треба нам війни, Господь! Мир - треба!»
З молитви мами творить Бог дива!
08.10.2014 м.Київ, Україна
