Світлій пам’яті моєї мами – Гузієнко Г.О.
О, мово рідна! Ти єдина
Є найдорожчою мені –
Тебе всмоктала я з дитинства,
Бо чула мамини пісні.
Вона співала ніжно, любо
Про кота-котка, воркота
Про сон-дрімоту і ворота
В яких застряла та дрімота
Про «люлі-гулі», «баю-бай» -
Засни, дитинко, задрімай».
Вона співала і гойдала
Мою колисочку сама
І всю любов, що в серці мала
Вона мені «переливала».
Потім були пісні народні,
Немов з землі вони росли,
Співали їх і «на природі»
І в хаті, в клубі – де могли,
Співали, коли йшли із поля -
Про вербу рясну, про тополю,
І про зелені огірочки,
Що вже зростали в три рядочки,
Про Ятрань-річку, що круто в’ється.
І про любов, що в серце б’ється.
Кохана мово!
Ти чарівна в отих мелодіях-словах,
Що так зависли в моїм серці,
У моїм мозку і душі
І все життя йшли завжди поруч -
Допомагали як могли.
О, мово рідна! Ти чудова
(не побоюсь цього я слова),
Ти милозвучна, кольорова,
Ти є найкращою для мене,
Бо в тобі роду мого гени.
Ти і солодка, мов джерельце,
Ти і з присмаком, ніби з перцем, -
Тебе я п’ю всією суттю,
Душою, тілом і єством
Вночі, удень і натщесерце
І б’є поклони тобі чолом.
Тебе люблю я, в тобі кохаюсь,
Тобою мрію і творю.
Тобою завжди я пишаюсь,
Тобою тішусь, в тобі живу.
21.02.2002, Харків
ID:
536074
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 10.11.2014 21:13:27
© дата внесення змiн: 10.11.2014 21:13:27
автор: Зоя Іванівна
Вкажіть причину вашої скарги
|
