Весни, де юність-
Осіння рунність,-
У ній останнє
Життя кохання…
Не те, що перше
Всі справи верше
З вогнем багаття,
Душі завзяттям,
Бо з кличем мрія
Вже ледь жевріє…
Те, що до ладу-
Усе позаду,-
Нива з врожаєм…
Серце не крає
Більш дзвін довкілля,
Гучні весілля…
Блиск не в намисті,-
В опалім листі…
Пішло геть літо,
А з ним – всі квіти…
Встелилась туга
У зими хугу…
Веде дорога
Лиш до порогу
З тим лишком чуйним,
Не вітром буйним,
А з заметіллю
Без цукру,- з сіллю,
Де тяжкість днини
Та хуртовини…
11.10.2014р.
