Колись на землі жили духи безсмертні,
Бешкетні такі й галасливі були,
Барвисту веселку побачивши в небі,
Усі позбігались й на неї зійшли.
Штовхались ,сварились,а потім стомились
І дружно усівшись ,співали пісень.
Веселка тендітна на землю схилилась,
Зухвалими духи були цілий день.
І врешті потріскавшись ,іскрами впала,
Таких кольорів ще не бачив цей світ,
За тим різнобарвним дощем веселковим,
Дивилися духи ,завмер подих їх.
І кожна частинку небесного мосту,
Прийняла із радістю в диві земля.
Багато іскринок дерева впіймали
І так орхідея почала життя.
Ці квіти ходою ішли тріумфально
І чудо-ліхтарики квітли землею.
Не було квіток з ними рівних,реально,
Царицею царства була орхідея.
Ця квітка небесна ,сама неповторність,
Із давніх - давен - це веселки дарунок.
Чарує її елегантність й мажорність ,
Землі - веселковий ,магічний цілунок.
12.09.14р.