Я твій біль, я твій сон, твоя тінь мерехтлива,
Що із подихом ночі вкрадається в дім.
Я палка як вогонь і холодна як злива,
Невблаганна як вирок, контраст двох світів.
У світанках, що п'ють береги кришталеві,
У медвяній росі, в тихім шерхоті трав,
Я в поривних зізнаннях німому дощеві,
Я у сяйві ранковому сонця оправ.
У обличчях, що мають мереживом з вікон,
У рядах ліхтарів і у величі площ,
Я в уламках крихких нерозрадного крику,
Де майбутнє на двох нам провіщував дощ.
Я в тендітних піщинках листів спопелілих,
У густих акварелях пташиних пір'їн.
Твоє серце тримаю завжди під прицілом,
Мої очі - у вмілих руках карабін.
Вечір заревом небо підпалить зухвало
І відкине голівку на крони дібров.
Вже не раз до життя я тебе повертала,
Тож вертатиму знову і знов.
Гарно!
