Знов, до самого дна... Тільки шепіт... І очі...
Тільки солод вина серце жадібно хоче.
І воліє душа, продаючись за гріх,
Пригубити ковша. Вуста, спраглі без втіх.
О, тремтячий ковток! Незабутній цей смак!
Пробира до кісток, ніби опійний мак,
І у крові пече, що нічим не згасить...
По вустам потече скоро пристрасть, лиш мить,
Я благаю, чекай... Завершальний танок
Поведе тебе в Рай, у обійми зірок!
І дрижить збожеволівше тіло... Кінець...
... і сльоза пробіжить по містку двох сердець.
Ніжні погляди, п’яні... До самого дна...
Вперше, наче востаннє... Лиш кофтинка брудна...