Скільки хотілося тобі розповісти,
За стільки літ я зсумувалась за тобою.
І вся любов давно сплелась з журбою.
Я пам’ятатиму тебе..а ти?
Побачити хотілося б тебе.
А знаєш, у нас знову осінь
Повіриш, пам’ятаю тебе й досі.
Та все вдивляюсь в небо голубе.
Ні, звідти я тебе вже не чекаю.
Не повертаються ж бо з тої далини.
І душу здавлює тяжкий ланцюг вини.
А так хотілося почуть: « Прощаю»..