Ратуша вперлася в небо,
Тиша зітхає довкола.
Вперто, поглядом лева
Ти нарікаєш на мене,
Чорну, гірку й неласкаву,
Мовби тутешня кава.
Сонце ще сходить над Замком,
Світлом лякає вітрини.
Вітер колише фіранки,
Мовчки рахує хвилини.
Ми не приїдемо більше,
Казка – лише на світлинах.
Потягом мчаться інші,
Ранок побачити львівський.
