Закохатися в посмішку - то хіба гріх?
Захопитися щирістю серця…
Полюбилися очі і сонячний сміх,
Відображення щастя в люстерці.
Надихатися кутиками твоїх губ.
Ну, хіба в цьому є щось злочинне?
Чи лишатися кожної ночі без сну,
Не стуливши очей, без причини…
Я не знаю напевне ким є чи вже став
Власник тої грайливої втіхи.
Не відчую по запаху і по вустах,
Не впізнаю по голосу й сміху.
Закохатися в посмішку…Тільки й всього!
Уподобати геть незнайоме.
Це як сісти не в той пасажирський вагон
І відчути себе там, як вдома.
Я впізнала у цьому краплинку свого,
Що вже збуджує шторм імовірно.
Почуваю блаженний цілющий вогонь…
Рай - не рай, та все ж це неймовірно.
