Грабiжник я життя чужого,
Украв у жiнки двадцять лiт,
А їй взамін не дав нiчого,
Хоча б включив у заповiт.
Для неї я не той мужчина,
Якого можна полюбить,
Нема нi мужа а нi чина,
Хотiла б то могла побить.
Нема грошей, а нi машини,
Зарплату їй не вiддаю,
Навколо неї всi мужчини,
Живе зi мною iз жалю.
I то дiждатися не може
Коли на дачi можна жить,
Прийди ж весна скорiш, о Боже,
Як нi, то дача хай згорить.
Життя на мене положила,
Їй скоро буде п`ятдесят,
Якби цю дурість не зробила,
То їй було б аж сiмдесят.
Прости мене, люб`язна жiнко,
Що ти страждала двадцять лiт,
Почуть таке вiд тебе гiрко,
Хоча зiбравсь на iнший свiт.
А поки де ж мене подiти,
З косою смерть не омине,
Тодi вже зможеш порадiти,
Що ледве здихалась мене.
04.05.97
