В душі я не чиновник, і не барига.
Про таких говорять просто лох.
Красти не вмію, чи продати взимку снігу,
І до образ чужих ще не оглох.
Таких як я мабуть багато,
Хто не міняє честь на мідяки.
Давно цього навчав мене тато,
І тим замолював свої гріхи.
Я за науку ту себе картаю,
Що заможно жити не дає,
Бо гроші значимі у цьому краї,
А без грошей убоге все життя моє.
