* * *

В  душі  я  не  чиновник,  і  не  барига.
Про  таких  говорять  просто  лох.
Красти  не  вмію,  чи  продати  взимку  снігу,
І  до  образ  чужих  ще  не  оглох.

Таких  як  я  мабуть  багато,
Хто  не  міняє  честь  на  мідяки.
Давно  цього  навчав  мене  тато,
І  тим  замолював  свої  гріхи.

Я  за  науку  ту  себе  картаю,
Що  заможно  жити  не  дає,
Бо  гроші  значимі  у  цьому  краї,
А  без  грошей  убоге  все  життя  моє.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464188
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2013
автор: Платон Маляр