"...В старому парку лавка
З дощем в очах білявка... "
Леон-Поль Фарг "Сплін"
В будинку, якого не існує,
холодне світло лине тьмяно.
Його мелодію неголосну
повторить звук фортепіано.
Повільно, полотном картини,
ковзне по пилу і по фарбам.
Етюд майбутній під промінь сплине -
Рука тендітна,
томик Фарга,
парк у тумані,
ставок, лілеї,
на лаві ти -
ще незнайома.
Мій крок лунає в глибінь алеї,
ти озирнешся несвідомо.
Заглянем в очі, долонь торкнемся
і прошепочем, що ми зі сну.
І сюрреальним наповним сенсом
етюд, який ще не існує.
