Болить тому, хто відчуває,
Кому видно у чім суть.
А не болить, хто ніц не знає,
За кого обирають путь.
Ховать навчили вправно,
Своє істинне єство.
Змінили мову плавно,
Перетворили жінку в скво.
Тисячолітній досвід предків,
Перевернули у сто крат.
Зникають уже осередки,
Де був природі, хомо - брат!
Розпустилась сіра хмара,
Закрила білий світ.
Житло - місто-кошара,
Зів'яв життя тут цвіт.
Та сяє сонце вдень,
Вночі місяць промовляє,
То ж не сиди мов пень.
Шукай, що крила розправляє.
