Напівокреслена зенітом сонця тінь
Відійшла від мене.
Але я в час мого непоборного смутку
Цілувала всю ту взаємність,
Яку ми зрощували
Повз тисячі літ
Духовного голоду
Та безводдя пристрасті,
Зате вітрила моїх
Думок линуть до тебе.
Це щастя, коли, сповнений
Туги за надрідними землями, корабель
Цілує своїм ходом зволожений грунт.
Місяць – коло твоїх божевіль -
Набирав рис серпневості,
Цієї півосінньої естетичності
Суму,
Що не їсть,
А наповнює спогадом.
Проте,щоб не було,
Найкраща моя згадка – це ти.
*Тінь відійшла від - незабаром загибель (гебраїзм)