Ти наповнюєш сенсом м́оє життя,
Пливеш кораблем широќою ріќою.
Я відверто говорю про почуття –
Завжди на борту хочу бути з тобою.
Ти, наче вітрила, по хвилях ведеш,
Надихаєш д́о особистого росту.
Я легко виходжу з усталених меж
І знаю, що бути щасливим – це просто.
Просто відчувати тепло твоїх долонь,
Просто точно знати, що ти не осторонь,
Просто пригортати тебе в обіймах ночі,
Просто заглядати в твої зелені очі.
Ти, мов фарватер, відзначиш мій шлях -
Помітиш де води малі, де глибини.
Я мрії в ціле зберу по частках
І руйнівної позбудусь рутини.
Ти відшукала мій орієнтир,
Стала міцним та надійним форпостом.
Я стрімко пірнаю в життєвий вир
І знаю, що бути щасливим – це просто.
Просто відчувати тепло твоїх долонь,
Просто точно знати, що ти не осторонь,
Просто пригортати тебе в обіймах ночі,
Просто заглядати в твої зелені очі.
2011
як ви різнитесь, той дворічної давності хлопчисько і теперішній Олександр, чудовою чоловічою поезією
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, Анно, за хороші слова і підтримку!!! справді різнюсь. це все завдяки перебуванню у Клубі поезії, серед цієї атмосфери, аури і дивовижних віршів!!!
Просто відчувати тепло твоїх долонь,
Просто точно знати, що ти не осторонь,
Просто пригортати тебе в обіймах ночі,
Просто заглядати в твої зелені очі.
Чудово!!!! (у мене теж зеленкуваті очі )
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
)
