Так дістало тримати думки у собі!
Я несправний - годинник з пустим механізмом.
Запитання пружинами б'ють у мені
Й сотні відповідей, діаметрально різних.
Мій годинник не каже більш правильний час,
Він забув відставати й спішити не може.
Він зламався, розбився під важкістю "нас"
І, мабуть, вже ніхто йому не допоможе.
Циферблат вкритий пилом котрий уже рік,
Шестерні заржавіли, а скло потемніло.
Не врятують, на жаль, тут ні святість, ні гріх
І слова ні для кого уже не важливі
Ти змінила полярність на стрілках моїх
Тепер жодна із них уперед йти не хоче
Вони просто завмерли і час мій застиг
Зупинившись за десять хвилин до першої ночі.
