Третій і останній день у моєму світі,
Емоціями якого хочу поділитись.
На вікнах автобуса малюнки розмиті,
Погода змушує теплого чаю напитись.
У щоденника нова порція прози -
Вітер приніс із минулого спогади.
А до дерева не дійти у такі грози,
У снах знову приходять твої погляди.
Байдуже слухаю шум із вулиці,
Все більше кутаюсь важкою ковдрою.
Сьогодні не ховають вогні столиці.
Ні, не хочу здаватись похмурою.
Засинаю. Я бачу моє дерево.
Манить рухами широкого листя.
Лікує своїм шелестом ефективно.
Ти помалу зникаєш. І ще злишся.
Продовжую жити у своєму світі.
На моєму дереві немає цвіту.
І восени не буду під ним сидіти -
Горіх на голову може звалитись.
![Журавель Яна: День третій у моєму світі [3] - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
