Третій і останній день у моєму світі,
Емоціями якого хочу поділитись.
На вікнах автобуса малюнки розмиті,
Погода змушує теплого чаю напитись.
У щоденника нова порція прози -
Вітер приніс із минулого спогади.
А до дерева не дійти у такі грози,
У снах знову приходять твої погляди.
Байдуже слухаю шум із вулиці,
Все більше кутаюсь важкою ковдрою.
Сьогодні не ховають вогні столиці.
Ні, не хочу здаватись похмурою.
Засинаю. Я бачу моє дерево.
Манить рухами широкого листя.
Лікує своїм шелестом ефективно.
Ти помалу зникаєш. І ще злишся.
Продовжую жити у своєму світі.
На моєму дереві немає цвіту.
І восени не буду під ним сидіти -
Горіх на голову може звалитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427790
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2013
автор: Журавель Яна