Йде вiн з неба до землi,
Розсипаэ капельки своi,
Наче дiточки його малi,
Вони життя усього кораблi,
Вiд них ховаэмось в оселi,
Дiточки ж його зовсiм не злi,
Просто навiвають думки сумнi,
Та без них жили би ми в пустелi!
Приэмно коли сидиш в теплi,
Розглядати капельки на склi.
Не знаю, може це лиш менi,
Затишно стаэ вiд того на душi!
Коли нiчого не бачиш ти в далi,
Чи йде цей дощ весняний по рiллi,
Бо все навколо в дощовiй iмлi,
А тiльки капельки дощу на склi,
Немаэ кращого на веснi,
Нiж весняний дощ в селi,
Буде всього вдосталь на столi,
Про те знають всi всi всi!!!
