Тіло вкрилось потом,
Сниться дивний сон,
Лісовим болотом,
Лине звірів стон.
Грім пронісся лісом,
Зашумів в степах,
Залунала пісня,
І прогнала страх.
Лісові народи,
Вороги вовків,
Рвуться на свободу,
З лапищ хижаків.
Білки та олені,
Зайці й ховрахи,
Рішучі,шалені,
Справжні вояки.
Їх на праве діло,
Ведуть вожаки,
Вчать « Рушайте сміло,
З відчуттям руки».
Тільки осліпила,
Протестантів лють,
Що вони є сила,
Так і не поймуть.
Через те не бачать,
Хто їх вожаки,
Це ж не їх задача,
Вони – пішаки.
Ведмеді й лисиці,
Їх ведуть вперед,
Ситі, товстолиці,
Люблять м'ясо й мед.
Через те і прагнуть,
Скинути вовків,
Й вгамувати жагу,
Хижих животів.
Хто на щирість бідний,
У своїх думках,
Той не травоїдний,
А справжній хижак.
І ведуть лисиці,
Зайців на війну,
Ось що може снитись,
У страшному сну.
ID:
416570
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 07.04.2013 22:53:58
© дата внесення змiн: 07.04.2013 22:53:58
автор: Федик Юрій Михайлович
Вкажіть причину вашої скарги
|
